Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),
членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,
за участі:
судді Ленінського районного суду міста Харкова Лідії ІВАНІСОВОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Ольги ПІСКУНОВОЇ,
розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Лідії Олександрівни на відповідність займаній посаді,
встановила:
I. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 22.12.2009 № 1091/2009 Іванісову Лідію Олександрівну призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова строком на 5 років.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Лідії Олександрівни.
Рішенням Комісії від 23.04.2018 № 91/зп-18 Іванісову Л.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії у складі колегії від 13.07.2018 № 1175/ко-18 визначено, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді отримала 556,875 бала. Визнано суддю Ленінського районного суду міста Харкова Іванісову Л.О. такою, що не відповідає займаній посаді. Рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова.
Рішенням Комісії у складі колегії від 21.09.2018 № 1660/ко-18 внесено до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.12.2020 № 3385/0/15-20 відмовлено у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 17.01.2024 доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.06.2024 № 153/зп-24 вирішено оцінювання судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. на відповідність займаній посаді продовжити зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегії.
Комісією досліджено досьє Іванісової Л.О., проведено співбесіду та встановлено таке.
І. Критерій професійної компетентності.
1. Рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування. Іванісова Л.О. набрала 75,375 бала.
2. Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконаного практичного завдання. Іванісова Л.О. набрала 84,5 бала.
Відповідно до пункту 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 № 43/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18, зі змінами), мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді − 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 159,875 бала, що становить більше ніж 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
3. Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон).
З огляду на вказане, за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 65 балів.
4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.
Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону суддя проходить підготовку в Національній школі суддів України не менше ніж раз на три роки.
Із матеріалів суддівського досьє Комісією встановлено, що Іванісова Л.О. підвищувала свій фаховий рівень у регіональних відділеннях Національної школи суддів України впродовж 2012–2014 років, у 2018 році та 2022–2024 років.
Тобто суддею не підвищувався фаховий рівень у Національній школі суддів України в період 2015–2017 років та 2019–2021 років.
За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 5 балів.
ІІ. Критерій особистої компетентності.
1. Когнітивні якості особистості оцінено за показниками: логічне мислення; абстрактне мислення; вербальне мислення; загальний показник.
2. Емотивні якості особистості оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність; контроль емоцій; контроль імпульсів; патопсихологічні ризики.
3. Мотиваційно-вольові якості особистості оцінено за показниками: відповідальність; стійкість робочої мотивації; рішучість; дисциплінованість; кооперативність; здатність відстоювати власні переконання.
На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій особистої компетентності в 58 балів.
ІІІ. Критерій соціальної компетентності.
1. Комунікативність оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
2. Організаторські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
3. Управлінські властивості особистості оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
4. Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність.
На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій соціальної компетентності в 78 балів.
ІV. Критерій професійної етики та доброчесності.
1. Морально-психологічні якості (інтегративність) за критерієм професійної етики оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.
На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 40 балів.
2. Загальну інтегративність (доброчесність) оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.
На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 42,5 бала.
3. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політична нейтральність, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
4. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону, наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Пунктом 120 параграфа 9 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23, зі змінами), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
II. Висновок ГРД від 12.12.2024.
До Комісії 16.12.2024 від ГРД надійшов висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, а саме:
1. Суддя (кандидат на посаду судді) безпідставно не задекларував майно і (або) повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон, або занизив і (або) завищив обсяг і (або) вартість майна, або безпідставно не подав інформацію для декларування членом сім’ї, або здійснив ці дії з порушенням встановлених законодавством строків.
Згідно з відомостями, наявними в матеріалах суддівського досьє, Іванісова Л.О. з серпня 2002 року до грудня 2008 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1, який з 26.09.2012 має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
У деклараціях родинних зв’язків, поданих суддею за всі періоди, ОСОБА_1 зазначений як колишній чоловік. При цьому суддя вказує, що тимчасово спільно проживає з цією особою, але вони спільним побутом не пов’язані, у них відсутні взаємні права та обов’язки. Відповідно, відомості про колишнього чоловіка судді відсутні у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддею за всі періоди.
У своїх поясненнях, надісланих до ГРД, суддя повідомила, що їх спільне тимчасове проживання обумовлено часом здійснення колишнім чоловіком ремонтних робіт у його квартирі, а також доглядом за нею, оскільки у 2014 році та у 2022–2023 роках вона хворіла.
Проте протягом 2014–2020 років ОСОБА_1 кілька разів звертався до поліції. При цьому він зазначав, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, суддя разом із чоловіком та матір’ю неодноразово їздила за кордон на відпочинок. Такі подорожі відбувалися щонайменше 10 разів протягом 2013–2020 років.
ГРД вважає, що вартує уваги Комісії також факт, що ОСОБА_1 протягом 2014–2024 років не звітує податковому органу про свої доходи, однак здійснює представництво інтересів у судах.
2. Суддя допустила поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу.
Вищою радою юстиції 18.12.2012 прийнято рішення № 1220/0/15-12 про внесення подання Президенту України про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Підставою для прийняття вказаного вище рішення стало те, що суддя Іванісова Л.О. у кримінальному провадженні розглянула та задовольнила подання помічника прокурора про усунення адвоката від участі у справі без заслуховування самого адвоката та обвинуваченого, а також без належного повідомлення про розгляд.
Вища рада юстиції встановила щодо обставин ухвалення цього рішення таке: 1) з протоколу судового засідання та з мотивувальної частини постанови суду випливає, що подання розглянуто без заслуховування адвоката та без опитування обвинуваченого, у судовому засіданні було заслухано лише помічника прокурора; 2) у матеріалах подання відсутні будь-які відомості про те, що адвокат, обвинувачений та помічник прокурора повідомлялися про розгляд такого подання, при цьому суддя не навела жодних мотивів про розгляд подання без участі захисника; 3) мотивувальну частину постанови суду дослівно переписано з подання помічника прокурора; 4) суддя вказала, що з наданих документів нібито встановила, що адвокат не з’являється для проведення слідчих дій без поважних причин, однак які саме документи досліджувалися, на наведено; 5) у матеріалах подання не було документів, які б вказували, що адвокат та обвинувачений не з’являлися до слідчого без поважних причин; 6) у матеріалах подання та кримінальної справи відсутні будь-які відомості про виклик обвинуваченого до слідчого, відсутні повістки, крім однієї, неврученої на одну дату.
Обвинувачений та захисник оскаржили судове рішення, однак судове рішення щодо усунення захисника не підлягало оскарженню.
Вища рада юстиції констатувала, що суддя своїми діями обмежила право обвинуваченого на захист, що гарантується Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також Вища рада юстиції вказала, що суддя при розгляді допустила необ’єктивність, діяла упереджено та непрофесійно, що є достатніми підставами для внесення подання про звільнення її із займаної посади за порушення присяги.
Суддя оскаржила вказане вище рішення Вищої ради юстиції до Вищого адміністративного суду України. За результатами судового оскарження постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 у справі № П/9991/1252/12 адміністративний позов Іванісової Л.О. до Вищої ради юстиції про скасування рішення задоволений. Скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 про внесення подання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
ГРД зазначає, що не ставить під сумнів судове рішення, що набрало законної сили. Водночас вказує, що Комісія наділена можливістю надати оцінку встановленим обставинам, що вказані в рішенні Вищої ради юстиції та судовому рішенні саме з погляду відповідності критеріям доброчесності та професійної етики задля досягнення мети кваліфікаційного оцінювання.
Крім цього, додатково надано Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, а саме:
1. Суддя 27.09.2012 брала участь у семінарі на тему: «Слідчі судді та їх повноваження», що тривав 8 годин, проте Єдиний державний реєстр судових рішень (далі – ЄДРСР) містить постанову від 27.09.2012 у справі № 024/6381/2012 (суддівське досьє, с. 143).
З 15.10.2012 до 26.10.2012 суддя брала участь у заході «Підготовка суддів, яких призначено на посаду судді вперше за програмою для суддів місцевих загальних судів» (суддівське досьє, с. 143).
Водночас ЄДРСР свідчить про здійснення правосуддя суддею в період 15.10.2012–26.10.2012: ухвала від 15.10.2012 у справі № 2024/2219/12, ухвала від 15.10.2012 у справі № 2024/831/12, рішення від 16.10.2012 у справі № 2024/6777/12, ухвала від 17.10.2012 у справі № 2024/7964/2012, ухвала від 19.10.2012 у справі № 2024/4676/12, вирок від 22.10.2012 у справі № 1-95/11, рішення від 23.10.2012 у справі № 2024/7704/12, ухвала від 24.10.2012 у справі № 2024/4890/2012 тощо.
Із 03.06.2013 до 14.06.2013 суддя брала участь у заході «Підготовка суддів, яких призначено на посаду судді вперше за програмою для суддів місцевих загальних судів» (суддівське досьє, с. 143).
Проте ЄДРСР свідчить, що 13.06.2012 суддею постановлено ухвалу у справі № 1/642/101/13.
08.11.2013 суддя брала участь у заході «Проблемні питання, що виникають в судовій практиці при застосуванні окремих норм матеріального та процесуального права при розгляді кримінальних справ», що тривав 4 години (суддівське досьє, с. 143).
У ЄДРСР зафіксовано, що суддею здійснювалось правосуддя в цей день: рішення у справі № 642/8974/13-ц, ухвала у справі № 642/130/13-ц, ухвала у справі № 642/10320/13а, ухвала у справі № 642/10320/13-а, ухвала у справі № 642/8765/2013, постанова у справі № 642/9950/13-п, постанова у справі № 642/9956/13п.
Із 25.08.2010 до 28.09.2010 суддя перебувала у відпустці (суддівське досьє, с. 27–28). Однак ЄДРСР свідчить, що суддею здійснювалось правосуддя: рішення від 27.08.2010 у справі № 2-6377/10.
Із 29.04.2013 до 29.05.2013 суддя перебувала у відпустці (суддівське досьє, с. 27–28). Попри це ЄДРСР свідчить, що суддею здійснювалось правосуддя: постанова від 14.05.2013 у справі № 2024/2891/12.
2. Попри пряму вимогу процесуального законодавства здійснювати судочинство та складати процесуальні документи державною мовою, зокрема статті 29 Кримінального процесуального кодексу України, суддею ухвалювались вироки російською мовою, а саме: вирок від 15.10.2012 у справі № 1/2024/611/12, ухвала від 19.10.2012 у справі № 2024/4676/12, вирок від 22.10.2012 у справі № 1-95/11, ухвала у справі № 1/642/101/13 тощо.
III. Пояснення судді.
1. Стосовно незазначення у щорічних деклараціях інформації про колишнього чоловіка суддя повідомила про те, що він не є членом її родини, спільного побуту з ним вона не має, тимчасове проживання з нею було обумовлено наданням їй допомоги внаслідок перебування нею у стані тимчасової непрацездатності у 2014 році та 2022–2023 роках, про що нею особисто було зазначено в деклараціях доброчесності та родинних зв’язків з метою попередження питань щодо з’ясування та визначення її поведінки як недоброчесної.
Крім того, Іванісова Л.О. зазначила, що перебування нею у відпустці на відпочинку за кордоном разом з її матір’ю та колишнім чоловіком також не свідчить про наявність з цими особами спільного побуту та необхідність зазначення їх в деклараціях, оскільки з колишнім чоловіком вона перебуває у дружніх стосунках, має спільних друзів, з якими їздить на відпочинок; здійснення відпочинку разом з матір’ю судді _____ року народження обумовлено її похилим віком, що позбавляє її можливості самостійного відпочинку за межами території України.
2. Стосовно надання оцінки обставинам, викладеним у рішенні Вищої ради юстиції про необ’єктивність, упередженість та непрофесійність, що стало підставою для внесення подання про звільнення судді з посади, Іванісова Л.О. повідомила, що зазначене рішення Вищої ради юстиції скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 як незаконне, постанова набула чинності.
Згідно з Конституцією України та чинним законодавством України рішення суду, що набуло чинності, є обов’язковим для виконання на всій території України, а тому, на думку судді, з’ясування та надання оцінки будь-яким обставинам чи фактам, викладеним у скасованому рішенні, є грубим порушенням чинного законодавства України та фактично оспорюванням висновків, викладених у судовому рішенні, що набрало законної сили.
Стосовно додатково наданій Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації Іванісова Л.О. зазначила таке.
1. Стосовно ухвалення рішень у період її навчання у Національній школі суддів України суддя звертає увагу на кількість розглянутих нею справ, їх категорії та різновид з урахуванням того, що тривалість академічної години в Україні становить 45 астрономічних хвилин (тривалість двох поєднаних академічних годин (пари) може становити від 80 до 90 хвилин). Таким чином, 8 академічних годин становить 6 астрономічних годин, тому всі лекції закінчувались найпізніше о 16.00 год. Ураховуючи, що залишалося ще 2 години робочого часу, для суддів м. Харкова відрядження не оформлювались. Робочий час Ленінського районного суду м. Харкова був встановлений з 09.00 до 18.00 год, тому зазначені 2 години використані нею з метою здійснення своїх службових обов’язків.
Крім того, суддя звернула увагу Комісії на той факт, що здебільшого це були ухвали в цивільних справах та постанови у справах про адміністративні правопорушення.
2. Стосовно ухвалення рішень російською мовою суддя пояснила, що відповідно до статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (у редакції станом на 03.07.2012) судочинство в Україні в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Кримінальний процесуальний кодекс України — це кодифікований закон, що визначає порядок кримінального провадження на території України, ухвалений Верховною Радою України 13.04.2012, набрав чинності 20.11.2012 та прийшов на зміну старому Кримінально-процесуальному кодексу України 1960 року. Мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України «Про засади державної мовної політики» (стаття 19 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року).
Після набуття чинності 20.11.2012 новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) здійснення судочинства у кримінальному провадженні передбачено виключно державною українською мовою. Розгляд кримінальних справ до набуття чинності КПК України 2012 року на території Харківської області проводився російською мовою як регіональною.
Під час співбесіди суддя підтвердила надані раніше Комісії письмові пояснення.
IV. Норми права та їх застосування.
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Частиною першою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до частини другої пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону за результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частиною третьою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі – Положення).
Відповідно до пункту 5 глави 6 «Визначення результатів кваліфікаційного оцінювання» розділу II:
Критерії компетентності оцінюються так:
- професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких:
рівень знань у сфері права – 90 балів;
рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів;
- ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів;
- діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів.
Особиста компетентність – 100 балів.
Соціальна компетентність – 100 балів.
Критерій професійної етики оцінюється у 250 балів, з яких:
- морально-психологічні якості – 100 балів;
- інші показники – 150 балів.
Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам професійної етики.
Критерій доброчесності оцінюється у 250 балів, з яких:
- інтегративність – 100 балів;
- інші показники – 150 балів.
Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам доброчесності.
Стосовно обставин, вказаних у висновку ГРД, Комісія зазначає таке.
1. Стосовно розгляду та задоволення подання помічника прокурора про усунення адвоката від участі у справі без заслуховування самого адвоката та обвинуваченого, а також щодо неналежного повідомлення про розгляд цього подання у кримінальному провадженні.
Вищою радою юстиції 18.12.2012 прийнято рішення № 1220/0/15-12 про внесення подання Президенту України про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Так, Вищою радою юстиції встановлено, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. під час розгляду подання помічника Харківського міжрайонного транспортного прокурора Герман Я.В. про усунення захисника ОСОБА_2 від участі у кримінальній справі № 2208133 за обвинуваченням особи порушила кримінально-процесуальне законодавство, а саме: вимоги статтей 16, 16-1, 18, 22, 61, 61-1 Кримінально-процесуального кодексу України.
Це подання суддею Іванісовою Л.О. розглянуто за участі тільки помічника Харківського міжрайонного транспортного прокурора, без заслуховування адвоката та обвинуваченого. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що адвокат, обвинувачений та помічник прокурора повідомлялися про розгляд такого подання (відсутні повідомлення, повістки тощо). У постанові Ленінського районного суду міста Харкова від 08.04.2011 суддею Іванісовою Л.О. не наведено жодних мотивів щодо можливості розгляду подання без участі захисника.
Також Вищою радою юстиції зазначено, що мотивувальна частина постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 08.04.2011, прийнятої суддею Іванісовою Л.О., дослівно переписана з подання помічника прокурора. А вся її мотивація зводиться до двох останніх абзаців, у яких суддя дійшла до такого висновку: «з наданих документів встановлено, що адвокат не з’являється для проведення слідчих дій без поважних причин». Однак суддя Іванісова Л.О. не вказує, які саме документи було надано.
З огляду на зазначене Вищою радою юстиції зроблено висновок про те, що суддя Іванісова Л.О. діяла упереджено, непрофесійно та необ’єктивно.
Суддя Іванісова Л.О. не погодилась з указаним рішенням Вищої ради юстиції та оскаржила його до Вищого адміністративного суду України.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 у справі № П/9991/1252/12 позов Іванісової Л.О. до Вищої ради юстиції про скасування рішення задоволений повністю. Скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 № 1220/0/15-12 про внесення подання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Вищий адміністративний суд України зазначив, що Вищою радою юстиції не взято до уваги, що в матеріалах справи містяться рапорти працівників Харківської міжрайонної транспортної прокуратури щодо повідомлення захисника ОСОБА_2 про необхідність явки до приміщення прокуратури 12.03.2011 (цього дня захисник не прибув) та про те, що захисник не відповідає на телефонні дзвінки і встановити його місцезнаходження неможливо.
Також судом встановлено, що Вища рада юстиції не перевірила пояснень судді Іванісової Л.О. у частині повідомлення секретарем судових засідань Л. Клименко адвоката ОСОБА_2 про судове засідання 08.04.2011.
Під час проведення співбесіди Комісією суддя Іванісова Л.О. зазначила, що розгляд питання про відсторонення захисника відбувався після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу і вона не до кінця розуміла вимоги цього кодексу, вважала, що подання про відсторонення повинна розглянути в день його надходження і не може відкласти. Саме тому вона взяла до уваги рапорти працівників прокуратури, хоча зараз розуміє, що це не є належним повідомленням особи. На сьогодні за таких обставин вона б ухвалила рішення про відкладення розгляду подання та здійснення заходів до належного повідомлення захисника про розгляд питання про його усунення від участі у справі.
Також суддя запевнила Комісію, що таких помилок більше не повторювала та ретельно перевіряла належність повідомлення учасників процесу про розгляд судових справ.
Відповідно до пункту «с» частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Статтею 63 Конституції України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Установлені Комісією обставини вказують на те, що під час ухвалення судового рішення від 08.04.2011 про відсторонення захисника від участі у кримінальній справі суддя Іванісова Л.О. не здійснила достатніх заходів для повідомлення захисника про розгляд стосовно нього зазначеного вище подання та для забезпечення його участі в цьому розгляді.
Комісія критично оцінює такі дії судді Іванісової Л.О., проте бере до уваги обставини, викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 у справі № П/9991/1252/12.
2. Стосовно декларацій родинних зв’язків за 2017–2021 роки та 2018–2022 роки.
Пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону визначено, що суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.
Відповідно до пункту 1 Правил заповнення та подання декларації родинних зв’язків судді (затверджених рішенням Комісії від 31.10.2016 № 137/зп-16, зі змінами) декларація родинних зв’язків судді подається особисто суддею шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із зазначенням відомостей за останні п’ять календарних років.
Водночас усупереч вказаним вище вимогам Іванісовою Л.О. подано декларації родинних зв’язків за періоди 2021–2021 роки, 2022–2022 роки, замість правильних періодів, а саме: 2017–2021 роки, 2018–2022 роки. Пояснити зазначені порушення суддя в засіданні Комісії не зуміла, зазначивши, що не в повній мірі розуміла, як треба заповнювати зазначені декларації. Проте Комісія вважає такі пояснення нерелевантними фактичним обставинам, оскільки зазначені в цьому пункті Правила є відкритими і оприлюднені на сайті Комісії. Жодних обставин, які б перешкоджали судді ознайомитися з Правилами заповнення та подання декларації родинних зв’язків судді, вона не навела.
За результатами дослідження суддівського досьє, висновків ГРД, пояснень судді та проведення співбесіди, Комісія вважає зазначені обставини такими, що впливають на оцінку відповідності судді Іванісової Л.О. критерію професійної етики, яка за таких умов не може бути виставлена в максимальному розмірі 150 балів, та оцінила цей критерій кваліфікаційного оцінювання у 100 балів.
3. Стосовно декларування суддею транспортного засобу колишнього чоловіка.
У щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) за 2019–2020 роки у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Іванісова Л.О. зазначає про користування автомобілем її колишнього чоловіка.
Водночас в графі, у якій вказується інформація про власника транспортного засобу, вона зазначила, що член сім’ї не надав їй інформації щодо податкового номера, а зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання їй невідомі. Проте в розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» нею не зазначено колишнього чоловіка як члена сім’ї.
Під час співбесіди суддя вказала, що її колишній чоловік не є членом її родини, спільного побуту з ним вона не має, тимчасове проживання з нею було обумовлено наданням їй допомоги внаслідок перебування у стані тимчасової непрацездатності у 2014 році та 2022–2023 роках, про що нею особисто було зазначено в деклараціях доброчесності та родинних зв’язків з метою попередження питань щодо з’ясування та визначення її поведінки як недоброчесної. Також Іванісова Л.О. зазначила, що з колишнім чоловіком вони підтримують дружні стосунки, мають спільних друзів, з якими їздять на відпочинок, а також у разі необхідності вона може користуватися його автомобілем. Проте, на думку судді, це не свідчить про наявність у неї з цією особою спільного побуту та необхідність зазначення колишнього чоловіка в деклараціях як члена сім’ї.
Крім того, Комісія звертає увагу на те, що Іванісова Л.О. у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) за 2021–2023 роки у графі, у якій вказується інформація про власника транспортного засобу, зазначає відомості щодо податкового номера, а також інформацію про зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання.
На запитання Комісії, чому суддя не зазначила вказану вище інформацію про свого колишнього чоловіка в щорічних деклараціях за 2019–2020 роки, проте зазначила ці дані в щорічних деклараціях за 2021–2023 роки, Іванісова Л.О. надати відповідь не змогла.
Відповідно до статті 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22.02.2013, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
З огляду на викладене Комісія бере до уваги зазначені вище пояснення судді, проте Іванісовій Л.О. була відома інформація щодо податкового номера, зареєстрованого місця проживання та місця фактичного проживання її колишнього чоловіка, тому вона мала вказати цю інформацію в щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік), за 2019–2020 роки.
Таким чином, урахувавши встановлені обставини, які свідчать про порушення суддею вимог законодавства у сфері запобігання корупції в частині належного заповнення щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, дослідивши досьє судді, висновок ГРД та заслухавши пояснення судді, Комісія оцінила цей критерій кваліфікаційного оцінювання у 130 балів.
Стосовно інших вказаних у висновках ГРД обставин Комісія вважає, що суддею надано чіткі та переконливі докази, а також обґрунтовані пояснення, які спростовують сумніви ГРД у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
V. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Іванісова Л.О. отримала такі бали:
|
Критерії |
Показники |
Бал за показник |
Бал за критерій |
|
Професійна компетентність |
Рівень знань у сфері права |
75,375 |
229,875 |
|
Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні |
84,5 |
||
|
Ефективність здійснення правосуддя |
65 |
||
|
Діяльність щодо підвищення фахового рівня |
5 |
||
|
Особиста компетентність |
Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості |
58 |
58 |
|
Соціальна компетентність |
Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості |
78 |
78 |
|
Професійна етика |
Показники професійної етики |
100 |
140 |
|
Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності |
40 |
||
|
Доброчесність |
Показники доброчесності |
130 |
172,5 |
|
Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності |
42,5 |
||
|
Всього |
678,375 |
||
Відповідно до пункту 11 розділу V Положення рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. набрала 678,375 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Отже, у зв’язку з наявністю висновку ГРД питання відповідності судді займаній посаді повинно вирішуватися пленарним складом Комісії.
Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визначити, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Лідія Олександрівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 678,375 бала.
Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Лідії Олександрівни займаній посаді.
Головуючий Сергій ЧУМАК
Члени Комісії: Андрій ПАСІЧНИК
Роман САБОДАШ
