Про розгляд питання щодо відповідності судді Господарського суду Волинської області Дем’як Валентини Миколаївни займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Олега КОЛІУША, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Романа САБОДАША (доповідач), Галини ШЕВЧУК,

за участі:

судді Господарського суду Волинської області Валентини ДЕМ’ЯК,

представника Громадської ради доброчесності Антона ЗЕЛІНСЬКОГО,

розглянувши питання щодо відповідності судді Господарського суду Волинської області Дем’як Валентини Миколаївни займаній посаді,

встановила:

І. Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проведену процедуру кваліфікаційного оцінювання судді.

1. Дем’як Валентина Миколаївна, _____ року народження, громадянка України.
2. Указом Президента України від 11 квітня 2008 року № 342/2008 Дем’як В.М. призначено на посаду судді Господарського суду Волинської області строком на 5 років; наказом голови цього суду від 21 квітня 2008 року № 15 о/с – зараховано до штату Господарського суду Волинської області.
3. Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 209-VII Дем’як В.М. обрано на посаду судді Господарського суду Волинської області безстроково, видано відповідний наказ голови цього суду від 29 квітня 2013 року № 6/02-2.
4. Рішенням Комісії від 26 квітня 2018 року № 99/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Волинської області Дем’як В.М.
5. Рішенням Комісії від 03 серпня 2018 року № 189/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Дем’як В.М.
6. Дем’як В.М. за результатами анонімного письмового тестування набрала 82,125 бала, виконаного практичного завдання  ̶ 78,5 бала. На етапі «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддя загалом набрала 160,625 бала. Комісія вирішила допустити Дем’як В.М. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
7. Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 313/зп-18 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема Дем’як В.М.
8. Дем’як В.М. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
9. У зв’язку з припиненням 07 листопада 2019 року повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України кваліфікаційне оцінювання судді Дем’як В.М. не завершено.
10. Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
11. Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 червня 2024 року № 152/зп-24, з метою продовження передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) процедур оцінювання здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, яких обрано безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких призначалась дата проведення співбесід з Комісією у складі колегії, однак кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді не завершено.
12. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 12 червня 2023 року члена Комісії Сабодаша Р.Б. визначено доповідачем з питання продовження кваліфікаційного оцінювання судді Дем’як В.М.
13. На підставі викладеного процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно Дем’як В.М. продовжено з етапу дослідження досьє та проведення співбесіди.
14. До Комісії 02 грудня 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Господарського суду Волинської області Дем’як Валентини Миколаївни критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 29 листопада 2024 року (далі – Висновок).
15. На спростування Висновку ГРД суддею надані пояснення.
16. Комісія у складі колегії 05 грудня 2024 року провела співбесіду з Дем’як В.М.
17. За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією у складі колегії ухвалено рішення від 05 грудня 2024 року № 227/ко-24. Цим рішенням визначено, зокрема, що суддя Господарського суду Волинської області Дем’як В.М. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді отримала 693,125 бала.
18. Так, Дем’як В.М. за результатами анонімного письмового тестування набрала 82,125 бала; за результатами виконання практичного завдання – 78,5 бала; ефективність здійснення суддею правосуддя оцінено в 65 балів; підвищення фахового рівня – у 4 бали; за критерієм особистої компетентності суддя набрав 62 бали; за критерієм соціальної компетентності – 74 бали; показники критерію професійної етики судді оцінено у 160 балів; показники критерію доброчесності судді – у 167,5 бала.
19. Таким чином, суддя Господарського суду Волинської області Дем’як В.М. сумарно отримала більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
20. Питання щодо підтримки рішення Комісії у складі колегії від 05 грудня 2024 року № 227/ко-24. внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі 27 січня 2025 року.

ІІ. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

21. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
22. Абзацами першим та другим пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511-IX передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
23. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
24. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
25. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98–99 цього рішення). Зазначена правова позиція узгоджується з пунктами 20, 21, 22  розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону у їх системному взаємозв’язку.
26. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
27. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. На відміну від процедур дисциплінарного провадження процедури кваліфікаційного оцінювання суддів не мають «ієрархії покарань», а мають своєрідний характер, спрямований на досягнення легітимної мети запровадження таких процедур. Викладене вимагає від Комісії пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність.
28. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюватимуться законом.
29. Відповідна процедура здійснюється за критеріями та у порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовується до всіх суддів.
30. Згідно з частиною другою статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

30.1. Компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо).

30.2. Професійна етика.

30.3. Доброчесність.

31. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
32. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
33. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16) (далі – Положення).
34. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
35. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
36. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0 (мінімально прийнятний рівень).
37. Показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному з критеріїв, визначено в розділі ІІ Положення.
38. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
39. І хоча Комісія виходить із презумпції, що суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
40. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
41. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність» – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначалися щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
42. За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
43. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням (пункт 23 цього рішення).
44. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності– як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
45. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
46. У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема активно реалізувати права бути заслуханим у контексті сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.
47. Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди, щоб спростувати такий сумнів.
48. Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18).
49. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності (зазначений підхід викладено в пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18).
50. Водночас пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
51. З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.
52. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
53. Таким чином, запропоновані механізми дають змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи при цьому істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.

ІІІ. Зміст висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді.

54. У Висновку ГРД від 29 листопада 2024 року зазначено таке.
55. ГРД стверджує, що суддя ухвалювала рішення в умовах конфлікту інтересів.
56. Відповідно до матеріалів суддівського досьє син судді ОСОБА_1 упродовж 2015–2017 років отримував дохід від товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі – ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ»).
57. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) 01 листопада 2016 року суддя ухвалила рішення у справі № 903/710/16, відповідачем у якій було ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ».
58. Згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РИТЕЙЛ» (далі – ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ») від 22 серпня 2018 року, що міститься в матеріалах суддівського досьє, ОСОБА_1 почав працювати у товаристві на посаді юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи з 01 лютого 2017 року (наказ від 01 лютого 2017 року № 764-к), розмір його заробітної плати впродовж 2017–2018 років становив 363 417,23 гривні.
59. Суддею було постановлено ухвалу від 27 червня 2018 року у справі № 903/443/18 за участі ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ».
60. ГРД звертає увагу, що рішення у вказаних господарських справах не були ухвалені на користь ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ», проте факт розгляду зазначених справ свідчить про те, що суддею не було вжито заходів для недопущення конфлікту інтересів.
61. Суддя допустила академічну недоброчесність, від свого імені використала результати чужої наукової праці.
62. 25 січня 2013 року Дем’як В.М. захистила дисертацію на тему: «Учасники господарського процесу в позовному провадженні» (далі – дисертація) в Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.
63. На переконання ГРД, наукова робота судді містить плагіат, оскільки значна частина роботи копіює докторську дисертацію ОСОБА_2 на тему «Організаційно-правові засади становлення і діяльності господарських судів України».
64. У досьє судді відсутня переконлива інформація про джерела походження ліквідного майна, витрат (у тому числі близьких осіб), що, на думку розсудливого спостерігача, викликає сумнів щодо їх достатності для набуття такого майна, здійснення витрат.
65. Відповідно до розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація) за 2016 рік суддею отримано дохід у виді позики в розмірі 140 000 грн (еквівалентно 5 000 дол. США) від невістки ОСОБА_3, що підтверджується долученою до матеріалів суддівського досьє світлокопією договору позики від 31 серпня 2016 року.
66. Згідно з розділом 11 «Доходи, у тому числі подарунку» декларації за 2017 рік суддею отримано дохід у виді позики в розмірі 140 000 грн від невістки ОСОБА_3.
67. Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу, нарахованого (перерахованого) податку дохід ОСОБА_3 за період з І кварталу до IV кварталу 2016 року становив 3 170 грн, за період з І кварталу до IV кварталу 2017 року – 19 469 гривень.
68. За даними декларації за 2016 рік, сукупний дохід ОСОБА_3 становив 499 885 грн з урахуванням доходу у виді позики в розмірі 140 000 грн та отриманого кредиту в сумі 55 572 гривні.
69. За даними декларації за 2015 рік, заощадження судді у звітному році становили 5 000 дол. США та 40 000 гривень.
70. За даними декларації за 2016 рік, заощадження судді у звітному році становили 4 000 дол. США.
71. Таким чином, заощадження судді у 2016 році зменшились на 1 000 дол. США та 40 000 грн і станом на 31 грудня 2016 року, за підрахунками ГРД, становили 67 190 гривень.
72. За підрахунками ГРД, доходи та заощадження судді у 2016 році становили 567 075 гривень.
73. Водночас згідно з письмовими поясненнями Дем’як В.М. від 28 січня 2019 року витрати судді, пов’язані з обслуговуванням кредитних зобов’язань, у 2016 році становили в сукупному 389 339 грн (10 192 грн – автомобіль, 336 942 грн – квартира, 24 145 грн – автомобіль, 18 060 грн – квартира).
74. Також ГРД відзначає, що згідно з договором купівлі-продажу автомобіля з використанням банківського вкладу від 18 серпня 2016 року (далі – Договір) суддя набула право власності на автомобіль марки «KIA cee’d» 2016 року випуску. Умовами договору передбачено, що на день його підписання сторонами покупець сплачує на поточний рахунок продавця аванс в розмірі 45 634 гривні.
75. Згідно з даними статистичного збірника «Доходи та витрати населення Державної служби статистики України від 2021 року» середні витрати особи у Волинській області в 2016 році становили 43 913 грн (з урахуванням витрат, зокрема, на паливо, одяг, їжу, комунальні платежі).
76. На переконання ГРД, існує обґрунтований сумнів щодо джерел походження коштів для позики у невістки Дем’як В.М., які критично впливають на співвідношення доходів та видатків судді за 2016 рік.
77. Додатково ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але може бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання судді або потребує додаткових пояснень судді, а саме:
78. У деклараціях за 2015–2018 роки суддею задекларовано право власності на цінні папери в кількості 1 шт. номінальною вартістю 500 грн. За даними декларації за 2019 рік, відомості про наявність у судді цінних паперів відсутні. Відповідно до інформації із суддівського досьє суддя 05 червня 2019 року відчужила зазначені цінні папери шляхом укладення договору дарування на користь невстановленої особи. Відповідно до сертифіката акцій серії __ № _____ від 09 березня 1998 року емітентом виступав ВАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна».
79.  Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суддя шляхом укладення договору купівлі-продажу від 26 вересня 2003 року № 2374 набула право власності на приміщення у гуртожитку загальною площею 52,3 м² у м. Луцьку. У матеріалах досьє наявна інформація про відчуження вказаного приміщення шляхом укладення договору дарування від 13 березня 2014 року на користь ОСОБА_4. ГРД не встановлено стосунків судді з обдарованою особою.
80. В декларації за 2015 рік суддя задекларувала земельну ділянку площею 1012 м2, що знаходиться в с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області та належить на праві власності її сину з 03 квітня 2012 року. Проте у декларації за 2012 рік інформації про цю земельну ділянку не відображено.
81. Водночас ГРД повідомляє, що забезпечити судді право на відповідь до співбесіди в Комісії не було можливості, оскільки суддя не надала своїх контактних даних.

ІV. Висновки та мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.

82. Дослідивши матеріали суддівського досьє Дем’як В.М., зокрема Висновок ГРД, проаналізувавши відомості про суддю, Комісія у пленарному складі встановила таке.
83. Рішенням Комісії у складі колегії від 05 грудня 2024 року № 227/ко-24 визначено, що суддя Господарського суду Волинської області Дем’як В.М. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 693,125 бала.
84. Із рішення Комісії від 05 грудня 2024 року № 227/ко-24 слідує, що наведені у висновку ГРД відомості стали предметом розгляду Комісії у складі колегії, яка дала їм належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Господарського суду Волинської області Дем’як В.М. Зокрема, на підставі пояснень судді Дем’як В.М. та наданих нею документів Комісія у складі колегії дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
85. Відповідно до вказаного рішення Комісії за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Дем’як В.М.. набрала 365,625 бала, за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення – 160 балів, за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення – 167,5 бала. У підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Господарського суду Волинської області Дем’як В.М. набрала 693,125 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями.
86. Дослідивши матеріали суддівського досьє Дем’як В.М., зокрема Висновок ГРД, проаналізувавши відомості про суддю, Комісія у пленарному складі встановила таке.
87. 83. Стосовно ухвалення суддею рішень в умовах конфлікту інтересів.
88. Під час співбесіди суддя підтвердила, що ОСОБА_1 упродовж 2015–2018 років обіймав посаду юрисконсульта в ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ». Вказане також підтверджується довідкою від 22 серпня 2018 року, що міститься в матеріалах суддівського досьє.
89. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків дохід сина судді, отриманий від ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» у 2015 році, становив 5 100 грн, у 2016 році – 20 262,38 грн; від ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ» у 2017 році – 37 865,57 грн, у 2018 році – 30 529,05 гривні. Відповідно до довідки від 22 серпня 2018 року вих. № 1754-УП, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, у період з лютого 2017 року до липня 2018 року він отримав від ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ» дохід у виді заробітної плати в розмірі 363 417,23 гривні.
90. Відповідно до інформації, яка міститься в ЄДРСР, суддя 02 червня 2015 року ухвалила рішення у справі № 903/432/15, відповідачем у якій було ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ».
91. 01 листопада 2016 року суддя ухвалила рішення у справі № 903/710/16, відповідачем у якій було ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ».
92. Також суддею 07 листопада 2017 року ухвалено рішення у справі № 903/757/17 та 12 лютого 2018 року у справі № 903/45/18, в яких позивачем було ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ».
93. Посилаючись на факт ухвалення рішень в умовах конфлікту інтересів, ГРД також вказує на ухвалу Господарського суду Волинської області від 27 червня 2018 року у справі № 903/443/18, в якій стороною було ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ». Проте Комісія встановила, що вказана ухвала постановлена не Дем’як В.М., а іншим суддею.
94. У своїх письмових поясненнях від 04 грудня 2024 року суддя стверджує, що в її діях не було ні потенційного, ні реального конфлікту інтересів, який би потребував процесуального врегулювання з огляду на таке.
95. Так, суддя зазначила, що її син дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ» і обіймав посаду юрисконсульта. Вона зауважила, що посада, яку обіймав її син, не належала до керівних органів вказаних юридичних осіб, часткою у статутних фондах вказаних товариств ОСОБА_1 не володів, ним не здійснювалось представництво інтересів зазначених товариств у суді, зокрема при розгляді справ, на які покликається ГРД.
96. На переконання судді, вона не мала приватного інтересу у відносинах, які стосуються розгляду справ за участю вказаних товариств, рішення нею приймались неупереджено, а факт неповідомлення про конфлікт інтересів жодним чином не вплинув на результат прийнятих нею рішень у цих справах та не мав наслідком їх оскарження в апеляційному порядку з цих підстав.
97. Згідно з частинами першою, другою статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) (у редакції станом на 05 жовтня 2016 року) суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
98. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України (у редакції станом на 07 січня 2018 року) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді. Пунктом 1 частини першої  вказаної статті передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу.
99. Згідно із статтею 10 Кодексу суддівської етики (в редакції від 22 лютого 2013 року) суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.
100. Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Пунктом 4.4 вказаних принципів встановлено, що суддя не бере участі в розгляді справи, якщо будь-хто із членів його родини виступає як представник будь-якої сторони чи в іншій формі має відношення до справи.
101. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява N 7577/02) від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність» в сенсі пункту першого статті 6 має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі – тобто жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, насамперед, сторонам у процесі.
102. В рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ’єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб’єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об’єктивним у цій справі, та (ii) об’єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, п. п. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб’єктивною та об’єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб’єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість – іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя – ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об’єктивної безсторонності тісно пов’язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
103. У пункті 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів вказано, що незалежність судової влади означає повну неупередженість суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
104. Узагальнюючи свої рекомендації, КРЄС у пункті 50 Висновку № 3 (2002) зазначає: i) кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; ii) судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; iii) вони повинні завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні; iv) вони повинні виконувати свої обов’язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; v) судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; vi) вони повинні демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає; vii) вони повинні виконувати свої обов’язки з повагою до рівноправного ставлення до сторін, уникаючи будь-якої упередженості та будь-якої дискримінації, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін; viii) вони повинні демонструвати обережність у своїх відносинах із засобами масової інформації, підтримувати свою незалежність та безсторонність, утримуючись від переслідування особистих інтересів у відносинах з пресою та уникаючи безпідставних коментарів щодо справ, які вони розглядають; ix) вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності; x) вони повинні мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов’язки ретельно з метою дотримання вимог щодо прийняття рішень у розумний строк; xi) вони повинні присвячувати більшу частину свого робочого часу здійсненню своїх судових функцій та інших пов’язаних з ними видів діяльності; xii) вони повинні утримуватися від будь-якої політичної діяльності, що може підірвати їхню незалежність та завдати шкоди їхньому іміджу безсторонності.
105. Саме порушення цих правил, на думку КРЄС, і викликатиме «в очах розумного спостерігача» сумнів у безсторонності судді.
106. На переконання Комісії, матеріали досьє не містять інформації, яка б могла свідчити про порушення суддею принципів незалежності та безсторонності за суб’єктивним критерієм. Однак суддя мала врахувати, що за об’єктивним критерієм обставини, описані в пунктах 86–104 цього рішення, у стороннього спостерігача могли викликати сумнів у незалежності та неупередженості суду, і вжити заходів, щоб не дати приводу для таких сумнівів.
107. Стосовно тверджень ГРД про те, що суддя допустила академічну недоброчесність, Комісією було встановлено таке.
108. 25 січня 2013 року Дем’як В.М. захистила дисертацію на тему «Учасники господарського процесу в позовному провадженні» (далі – дисертація) у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.
109. На переконання ГРД, наукова робота судді містить невиправданий обсяг запозичення тексту докторської дисертації ОСОБА_2 на тему: «Організаційно-правові засади становлення і діяльності господарських судів України» без належного посилання на використане джерело.
110. Зокрема, на переконання ГРД, суддя майже повністю копіює текст вказаної дисертації ОСОБА_2 (першоджерело під номером 1, стор. 29 (розділ 1-1 першоджерела), стор. 96–97 (розділ 3-3-1 першоджерела), стор. 117–119 (розділ 3-3-1 першоджерела), стор. 189 (розділ 3-3-1 першоджерела), стор. 205).
111. Частиною першою статті 42 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі – Закон № 2145-VIII) визначено, що академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
112. Комісія відзначає, що факти порушення академічної доброчесності виявляє уповноважений колегіальний орган управління закладу вищої освіти. Такі заходи належать до виключних повноважень цього органу і не можуть здійснюватися будь-яким іншим суб’єктом.
113. Втім, Комісія надає оцінку обставинам, які можуть свідчити про академічну недоброчесність, в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата на посаду судді вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями кандидата на посаду судді щодо цих обставин.
114. Комісією встановлено, що посилання у Звіті про подібність дисертації Дем’як В.М. «Учасники господарського процесу в позовному провадженні» від 11 листопада 2024 року  (далі – Звіт) як на обставини, які можуть свідчити про запозичення нею тексту, переважно зводяться до усталених формулювань з нормативно-правових актів, зокрема ГПК України, як то «…змінити предмет або підставу позову, відповідач має право визначити позов повністю або частково, подати зустрічний позов» (сторінка 48 Звіту), «…до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз’яснює сторонам наслідки…» (сторінка 67 Звіту), чи на найменування таких актів: «Ст. 22 ГПК має назву «Права та обов’язки сторін». (сторінка 116 Звіту), «…згідно зі ст. 33 ЦПК суд за клопотанням позивача…» (сторінка 125 Звіту).
115. Стосовно часткового відтворення тексту дисертації ОСОБА_2 Комісія відзначає, що Дем’як В.М. в розділі «Загальна характеристика роботи» свого автореферату вказала таке «…процесуальний статус суб’єктів господарського процесу досліджується у науковій і навчальній літературі, а також у публікаціях практичного спрямування. Однак відповідні праці переважно стосуються загальних проблем організації діяльності господарських судів, як це має місце, зокрема, у монографіях Д.М. Притики «Правові засади організації і діяльності господарських судів в Україні» (2003 р.)…».
116. Висловивши таке застереження, Дем’як В.М., на переконання Комісії, задекларувала, що її робота написана у розвиток відповідних праць, що зумовило необхідність їх цитування. 
117. Більше того, пошук тексту наукової праці ОСОБА_2, на який посилається ГРД, у загальнодоступних повнотекстових репозиторіях академічних текстів та інших інформаційних джерелах дає підстави стверджувати, що зазначена наукова праця неодноразово використовувалась іншими авторами, хоч і у зміненому виді, однак зміст першоджерела повністю відтворено.
118. Це, своєю чергою, могло зумовити помилкове покликання на інші джерела, а не на оригінальний текст роботи ОСОБА_2.
119. Отже, зважаючи на застереження, висловлені у авторефераті Дем’як В.М., несистемність здійснених суддею запозичень, наявність неналежно оформлених посилань на інші наукові праці, на переконання Комісії, радше свідчить про неуважність судді при підготовці дисертації, а не про намір привласнити наукові досягнення інших осіб.
120. Стосовно обґрунтованого сумніву щодо джерел походження коштів, позичених у невістки Дем’як В.М., які критично впливають на співвідношення доходів та видатків судді за 2016 рік, Комісією встановлено таке.
121. Відповідно до розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2016 рік суддею отримано дохід у виді позики в розмірі 140 000 грн (еквівалентно 5 000 дол. США) від невістки ОСОБА_3, що підтверджується долученою до матеріалів суддівського досьє світлокопією договору позики від 31 серпня 2016 року (далі – договір позики).
122. Згідно з розділом 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2017 рік суддею отримано дохід у виді позики в розмірі 140 000 грн від невістки ОСОБА_3.
123. Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу, нарахованого (перерахованого) податку дохід ОСОБА_3 за період з І кварталу до IV кварталу 2016 року становив 3 170 грн, за період з І кварталу до IV кварталу 2017 року – 19 469 гривень.
124. Під час співбесіди суддя уточнила, що кошти для надання позики невісткою у серпні 2016 року були сформовані за рахунок безповоротної фінансової допомоги батьків ОСОБА_3 та власних заощаджень невістки та сина, зокрема подарунків у грошовій формі, отриманих ними під час весілля у вересні 2015 року.
125. У своїх письмових поясненнях від 22 листопада 2024 року суддя вказала, що в декларації за 2017 рік суддею помилково зазначено відомості про позику, оскільки ця декларація була створена на основі попередньої.
126. Під час засідання суддя визнала свою помилку, допущену в декларації за 2017 рік. Оцінивши пояснення та надані суддею докази в сукупності з іншими відомостями, Комісія вважає, що наведені вище обставини не є такими, що викликають обґрунтований сумнів щодо достовірності декларування або доброчесної поведінки судді. Проте поведінка судді при заповненні декларацій не може вважатись бездоганною, оскільки суддя мала можливість перед надсиланням декларації пересвідчитись у достовірності внесених нею відомостей.
127. Стосовно видатків судді у 2016 році Комісією встановлено таке.
128. Згідно з даними декларації за 2015 рік заощадження судді у звітному році становили 5 000 дол. США та 40 000 гривень.
129. Згідно з даними декларації за 2016 рік заощадження судді у звітному році становили 4 000 дол. США.
130. Таким чином, заощадження судді у 2016 році  порівняно з 2015 роком зменшились на 1 000 дол. США та 40 000 гривень.
131. За підрахунками ГРД доходи та заощадження судді у 2016 році становили 567 075 гривень.
132. Комісія не погоджується з такими висновками ГРД з огляду на таке.
133. За даними декларації за 2016 рік, сукупний дохід судді становив 499 885 гривень.
134. Згідно з письмовими поясненнями Дем’як В.М. від 28 січня 2019 року витрати судді, пов’язані з обслуговуванням кредитних зобов’язань у 2016 році, становили в сукупному 389 339 грн (10 192 грн – автомобіль, 336 942 грн – квартира, 24 145 грн – автомобіль, 18 060 грн – квартира).
135. Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля із використанням банківського вкладу від 18 серпня 2016 року суддя набула право власності на автомобіль марки «KIA cee’d» 2016 року випуску. Так, згідно з пунктом 2.3 розділу 2 цього договору покупець сплачує на поточний рахунок продавця аванс протягом двох робочих днів з дати виписки рахунку-фактури для оплати авансу. Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2 розділу 2 покупець за рахунок власних грошових коштів сплачує суму власного внеску (аванс) в розмірі 45 634 гривні.
136. Згідно з даними статистичного збірника «Доходи та витрати населення Державної служби статистики України від 2021 року» середні витрати особи у Волинській області в 2016 році становили 43 913 грн (з урахуванням витрат на паливо, одяг, їжу, комунальні платежі).
137. Отже, з огляду на сукупний дохід судді та середні витрати особи у Волинській області в 2016 році, суддею було здійснено видатки на загальну суму 478 886 грн, зокрема за рахунок заощаджень у розмірі 40 000 грн та 1 000 дол. США.
138. Хоча кошти в розмірі 140 000 грн, отримані суддею за договором позики, могли впливати на співвідношення доходів та видатків судді за 2016 рік проте, зважаючи на установлені Комісією фактичні обставини, отриманий суддею дохід у виді позики не був вагомим у співвідношенні доходів і витрат за 2016 рік.
139. Водночас під час співбесіди суддя не змогла надати обґрунтованих та чітких пояснень стосовно дати повернення коштів, отриманих за Договором позики. Суддя пояснила, що кошти були повернені частинами упродовж 2017–2019 років, однак в деклараціях за вказані роки не відображено інформації щодо наявності фінансових зобов’язань за Договором позики.
140. У деклараціях за 2015–2018 роки суддею задекларовано право власності на цінні папери в кількості 1 штука номінальною вартістю 500 гривень. Згідно з даними декларації за 2019 рік відомості про наявність у судді цінних паперів відсутні. Відповідно до матеріалів суддівського досьє суддя шляхом укладання договору дарування від 05 червня 2019 року відчужила цінні папери, а саме прості іменні акції ПАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» номінальною вартістю 0.25 грн на користь ОСОБА_5.
141. У своїх письмових поясненнях від 04 грудня 2024 року суддя зазначила, що за договором дарування обдарованим був священнослужитель Православної Церкви України.
142. Відповідно до світлокопії сертифіката акцій серії __ № ____ від 09 березня 1998 року це 2000 штук цінних паперів номінальною вартістю 0.25 гривні. Отже, під час декларування цінних паперів суддею помилково зазначено іншу кількість. Натомість суддя вказала тільки про наявність сертифіката в кількості 1 штука. На думку Комісії, допущена суддею при декларуванні помилка є добросовісною.
143. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суддя шляхом укладання договору купівлі-продажу від 26 вересня 2003 року № 2374 набула право власності на приміщення у гуртожитку загальною площею 52,3 м² у м. Луцьку. У матеріалах досьє наявна інформація про відчуження вказаного приміщення шляхом укладення договору дарування від 13 березня 2014 року на користь ОСОБА_4. У поясненнях судді від 04 грудня 2024 року вказано, що ОСОБА_4 є її двоюрідною сестрою, а відчуження вказаного приміщення у гуртожитку на користь сестри відбулось з урахуванням родинних обставин.
144. У декларації за 2015 рік суддя задекларувала земельну ділянку площею 1012 м2, що знаходиться в с. Кульчин Ківерцівського району Волинської області та належить на праві власності її сину з 03 квітня 2012 року. Проте у декларації за 2012 рік інформація про вказану земельну ділянку не відображена.
145. У своїх письмових поясненнях від 04 грудня 2024 року суддя повідомила, що цю земельну ділянку син набув у власність в межах безоплатної приватизації відповідно до статті 81 Земельного кодексу України. Про її наявність суддя забула, проте вказана помилка була виправлена в декларації за 2015 рік.
146. Під час засідання Комісії у складі колегії суддя не змогла надати жодних пояснень стосовно обставин отримання кредитних коштів у розмірі 1 131 047 грн, що було відображено в декларації за 2023 рік.
147. У своїх письмових поясненнях від 02 січня 2025 року суддя зазначила, що кредитні кошти у розмірі 1 131 047 грн, відображені в декларації за 2023 рік, нею отримано від АТ КБ «Приватбанк» як обігові кошти за кредитною лінією, встановленою банком в розмірі 210 000 грн під заробітну плату та на підтвердження вказаної обставини долучила світлокопію довідки цього банку від 12 березня 2024 року.
148. Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 05 грудня 2024 року № 227/ко-24, Висновок ГРД від 29 листопада 2024 року, пояснення судді Дем’як В.М., інші зазначені в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку, що колегією прийнято обґрунтоване рішення, а тому визнає суддю Господарського суду Волинської області Дем’як В.М. такою, що відповідає займаній посаді.
149. За результатами засідання Комісії у пленарному складі 27 січня 2025 року відповідність судді Господарського суду Волинської області Дем’як Валентини Миколаївни займаній посаді підтримано одинадцятьма голосами призначених членів Комісії.
150. Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

визнати суддю Господарського суду Волинської області Дем’як Валентину Миколаївну такою, що відповідає займаній посаді.

Головуючий                                                                                                Олексій ОМЕЛЬЯН

Члени Комісії:                                                                                 Михайло БОГОНІС

                                                                                                            Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                            Віталій ГАЦЕЛЮК

                                                                                                            Ярослав ДУХ

                                                                                                            Роман КИДИСЮК

                                                                                                            Олег КОЛІУШ

                                                                                                            Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                            Володимир ЛУГАНСЬКИЙ

                                                                                                            Руслан МЕЛЬНИК

                                                                                                            Роман САБОДАШ

                                                                                                            Галина ШЕВЧУК